За останні 5 років медицина досягла більших успіхів у лікуванні мігрені, ніж за попередні 30 років. Ці досягнення включають нові ліки та нові методи їх доставки. Частина з них наведена нижче.

Анти-CGRP моноклональні антитіла.

Анти-CGRP моноклональні антитіла – це перші механізм-базовані та хворобоспецифічні ліки для превентивного лікування мігрені з 1962 року. У клінічних дослідженнях ці ліки продемонстрували високу ефективність, проте на даний момент є досить дороговартісними. Багато досліджень виявили зв’язок вивільнення CGRP із розвитком мігренозного головного болю. Так рівень CGRP сироватки підвищу ється під час нападу мігрені. Крім того, внутрішньовенні інфузії CGRP спричиняли мігренозний головний біль. Це, у свою чергу, призвело до націлювання на рецептори CGRP, як на потенційну профілактичну терапію мігрені, та терапію мігренозних нападів.

Гепанти

Гепанти – малі молекули антагоністи CGRP, що є пероральними варіантами лікування нападів мігрені, направленими на модуляцію CGRP. Деякі з них затверджені і для превентивного лікування.

Дитани

Дитани – це «нішеві» препарати. У майбутньому вони можуть стати альтернативою триптанам для тих пацієнтів, які мають протипоказання з боку нервової та серцево-судинної системи. Тому що, на відміну від триптанів, вони не мають судинозвужувальних властивостей. Препарат діє на рецептор серотоніну 5-HT1F, який присутній не лише у судинах і нейронах, але й уцентральній нервовій системі. Тому він може спричиняти запаморочення, втому та сонливість.

Нейромодуляційні пристрої:

-Транскутанна стимуляція супраорбітального нерва.

– Одноімпульсна транскраніальна магнітна стимуляція.

– Неінвазивна стимуляція блукаючого нерва.

10 речей, які потрібно знати про мігрень:

1. Мігрень – не просто головний біль.
2. Слід виключити інші можливі причини головного болю.
3. Існує генетична схильність до мігрені.
4. Діти також страждають на мігрень.
5. Мігрень змінюється протягом усього життя.
6. Те, що провокує напад, називається тригером. Тригери мігрені відрізняються та є індивідуальними.
7. Симптоматичне (абортивне) лікування найкраще спрацьовує при ранньому прийомі.
8. Надмірне симптоматичне лікування може погіршити головний біль.
9. Деяким пацієнтам необхідне профілактичне лікування.
10. До лікування головного болю повинен бути індивідуальний підхід.