Нетримання сечі – (або інконтиненція) – це симптом основним проявом якого є мимовільне виділення або підтікання сечі спровоковане різними чинниками. Дана проблема є досить складною, яку не завжди пацієнти готові обговорювати з лікарем, як наслідок це призводить до тривалого дискомфорту, негативного впливу на якість життя, ризик соціальної ізоляції, дискомфортні ситуації та приєднання нових ускладнень. Причиною є гіперактивний сечовий міхур – це порушення, що супроводжується раптовим позовом до сечовипускання. За статистичними даними більшість випадків гіперактивного сечового міхура припадає на жіночу стать. Синдром гіперактивного сечового міхура характеризується гострою потребою в сечовипусканні, почастішання сечовипускань і ніктурією – з або без нетриманням сечі.
Клінічне значення
Поширеність нетримання сечі в Австралії становить 42%, а частота імперативного нетримання сечі – 16%.7 Світова поширеність OSA оцінюється в 12,8% для жінок і 10,8% для чоловіків.
У порівнянні з контрольними випадками, відібраними на основі демографічних параметрів, пацієнти з симптомами нетримання сечі характеризуються:
- значно нижчою продуктивністю праці
- нижчим сексуальним задоволення та більшою частотою еректильної дисфункції,
- вищим відсотком симптомів депресії,
- значно погіршується психічне здоров’я,
- погіршення якості сну.
Жінки в постменопаузі з імперативним нетриманням мають значно вищий ризик падінь і переломів, ніж жінки без імперативного нетримання.
Симптоми гіперактивності сечового міхура:
- Часті позиви до сечовипускання – більше 8 разів за день.
- Часте відвідування туалету вночі – більше 2 разів за ніч.
- Необхідність зробити сечовипускання після недавнього відвідування туалету.
- Неконтрольоване витікання рідини, що накопичилася.
Рекомендований план обстежень:
- Загальне дослідження сечі для виключення інфекції, гематурії та глюкозурії
- Ультразвукове дослідження сечовивідних шляхів і вимірювання об’єму залишкової сечі після сечовипускання
- Картка частоти сечовипускань та об’єму сечовипускання/об’єму спожитої рідини, що зберігається не менше 3 днів
- «Щоденник» активності сечового міхура ведеться не менше 3 днів
- Цитологічне дослідження осаду сечі
- Уродинамічне дослідження
- Цистоскопія
Лікування першої лінії:
Терапія може бути розпочата в амбулаторних умовах. Включає тренування сечового міхура та модифікацію поведінки пацієнта. Поведінкові методи лікування виявилися ефективними у літніх людей, зменшуючи витік сечового міхура на 50-80%. Поведінкове навчання вимагає високої мотивації пацієнтів, оскільки починається поступово та залежить від самоконтролю, важливо регулярно спостерігати за пацієнтом, щоб переконатися, що зміни поведінки зберігаються.
Було виявлено, що тренування сечового міхура зменшує частоту сечовипускання та добовий об’єм сечі через нетримання сечі порівняно з антагоністами мускаринових рецепторів, які використовуються окремо.
Жінкам з когнітивними порушеннями рекомендуються тренувальні програми сечовипускання з використанням спровокованого сечовипускання за встановленим графіком.
Методика тренування для зміцнення м’язів тазового дна
Тренування м’язів тазового дна з або без біологічного зворотного зв’язку. Освоєння мимовільних скорочень м’язів тазового дна допоможе збільшити тиск на уретру, гальмувати скорочення детрузора та контролювати підтікання сечі. Інструкції від тренера та словесний зворотній зв’язок під час вправ для вагінальних м’язів можуть бути такими ж ефективними, як біологічний зворотний зв’язок та електрична стимуляція.
Початковий підхід полягає в поясненні техніки в усній формі, згодом підкріпленій друкованими матеріалами.
Ефективне усне пояснення механізму нормального скорочення м’язів тазового дна передбачає інструктування пацієнта скорочувати м’язи, які вони використовують для утримання кишкових газів.
Ефективна рекомендація щодо виконання вправ для людей похилого віку – скорочувати та розслабляти м’язи тазового дна на 2 секунди по 15 повторень тричі на день. Пацієнти повинні поступово збільшувати тривалість скорочення/розслаблення приблизно на 1 секунду на тиждень, доки не досягнуть 10-секундного скорочення та 10-секундного розслаблення м’язів. Потім, як підтримуюче лікування, можна рекомендувати 10-секундне скорочення м’язів і 10-секундне розслаблення м’язів з 10 повтореннями, що виконуються один раз на день.
Натяг і зупинка, при появі позиву до сечовипускання замість того, щоб поспішати в туалет, пацієнт повинен залишатися на місці і повторювати цю дію, не розслабляючи м’язи тазового дна, доки відчуття невідкладності не вщухне. Потім ви повинні піти в туалет у звичайному темпі. За необхідності повторіть наведені вище рекомендації. Програма підтримуючої активності необхідна для підтримки м’язової сили та ефективності. Щоб побачити переваги, необхідно щонайменше три місяці тренування м’язів тазового дна під наглядом. Часто найкращим рішенням є професіонал, який має відповідну підготовку в цій галузі (наприклад, медсестра або фізіотерапевт), щоб провести процедуру, спрямовану на контроль над нетриманням сечі.
Поради щодо зміну способу життя при наявності симптомів нетримання сечі:
- Зміна об’єму споживаної рідини – зменшення кількості для зменшення нетримання і частоти сечовипускання, збільшення для поліпшення показників концентрації сечі
- Відмова від куріння
- Зміна дієти для усунення можливих подразників сечового міхура (наприклад, обмеження кофеїну, алкоголю та газованих напоїв). Кофеїн є м’яким сечогінним засобом і подразником сечового міхура, і обмеження його споживання може зменшити частоту невідкладних позивів і стресового нетримання сечі25.
- Зменшення ваги – центральне ожиріння спричиняє тиск на сечовий міхур і може погіршити імперативне нетримання сечі25
- Регулювання функції кишечника, щоб уникнути запорів і напруги під час дефекації
В сучасній медицині є кілька напрямків лікування гіперактивного сечового міхура вибір та підбір тактики лікування залужить від тяжкості захворювання. Перші кроки для боротьби з симптомами переважно рекомендують впроваджувати за допомогою проведення фізіотерапії, а саме виконання вправ як самостійно так і під контролем спеціаліста, за необхідності впроваджувати рекомендації щодо медикаментозного лікування серед груп препаратів естрогени, антихолінергічні препарати, бета-3 антагоністи, також актуальною маніпуляціної методикою є ботулінотерапія полягає у введенні невеликих доз ін’єкцій з ботоксу, що тимчасово паралізує або послаблює м’язи сечового міхура. Дана методика дає можливість обмежити/зменшити їх надмірне скорочення та та полегшити симптоми захворювання.
У випадку виникнення будь-яких симптомів захворювання, або проявів дискомфорту важливо відразу звертатися до лікаря уролога проведе комплексне обстеження і призначить якісне лікування патології.