Себорейний дерматит – це хронічне рецидивуюче захворювання шкіри, яке зазвичай уражує ділянки тіла з найбільшою кількістю сальних залоз (шкіра волосистої частини голови, обличчя, вух, верхньої частини спини та грудей, згинів рук та ніг, складок паху). Себорейний дерматит також називають лупою, себорейною екземою та себорейним псоріазом.
Близько 11% населення мають себорейний дерматит. Найчастіше зустрічається у немовлят у віці до трьох місяців і у дорослих у віці від 30 до 60 років. Чоловіки хворіють частіше ніж жінки.
Симптоми себорейного дерматиту можуть включати:
- Лущення шкіри
- Ділянки жирної шкіри, покриті білими або жовтими лусочками
- Наявність дрібних борошноподібних білих лусочок (лупа) на шкірі волосистої частини голови
- Почервоніння шкіри
- Свербіж
Фактори ризику
Причини виникнення себорейного дерматиту до кінця не встановлені. Проте виділяють ряд факторів, які підвищують ризик розвитку себорейного дерматиту, зокрема:
- Наявність себорейного дерматиту в родині
- Сухий та холодний клімат
- Емоційне перенавантаження
- Прийом деяких ліків (Гризеофульвін, Літій, Буспірон, Хлорпромазин та інші)
- Неврологічні та психіатричні захворювання, такі як хвороба Паркінсона, епілепсія та депресія
- Ослаблена імунна система, наприклад, у реципієнтів з трансплантованиими органами, у хворих з ВІЛ/СНІДом, алкогольним панкреатитом та деякими формами раку
- Відновлення після стресових захворювань, таких як серцевий напад, інсульт
- Інші шкірні захворювання в анамнезі, включаючи розацеа, псоріаз та акне
Діагностика себореного дерматиту
Діагноз себорейний дерматит встановлюється на основі клінічних проявів захворювання. Тому в більшості випадків достатньо візуального огляду шкірного покриву пацієнта.
Іноді для підтвердження діагнозу та виключення інших можливих станів можуть рекомендуватись деякі обстеження, а саме:
- Загальний аналіз крові
- Біохімічний аналіз крові
- Загальний аналіз сечі
- Дерматоскопія
- Біопсія
Лікування себорейного дерматиту
Метою лікування є зменшення видимих ознак себорейного дерматиту, свербіння та почервоніння. У більшості випадків рекомендується місцеве лікування, яке включає протизапальні, протигрибкові та кератолітичні препарати. При поширених ураженнях шкіри та неефективності місцевого лікування може бути необхідним системне лікування.
При ураженні волосистої частини голови рекомендуються шампуні, що містять такі активні речовини:
- Кетоконазол 2%
- Циклопірокс
- Піритіон цинк
- Сульфід селену
- Дьоготь
Для лікування себорейного дерматиту обличчя та тулуба використовуються такі препарати:
- Глюкокортикоїди. Вони ефективні та прості у використанні, але їх слід застосовувати з обережністю. При тривалому використанні вони можуть викликати побічні ефекти, такі як стоншення шкіри, стрії та зморшки.
- Інгібітори кальциневрину. Ці засоби можуть бути ефективними і мати менше побічних ефектів, ніж кортикостероїди. фАле вони не є першочерговими методами лікування, оскільки FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів) має побоювання щодо можливого зв’язку з раком.
- Місцеві протигрибкові препарати. Залежно від ураженої ділянки та тяжкості ваших симптомів, лікар може призначити місцеві протигрибкові препарати з кетоконазолом або циклопіроксом.
Якщо ваш стан не покращується під впливом даних препаратів, тоді лікар може порекомендувати протигрибковий препарат у формі таблеток.